документальний проєкт
Микола Жибарєв є людиною-легендою без звання Героя України. За його активної участі відбулися важливі державотворчі події - завдяки його безстрашному героїчному вчинку розпочався процес утворення Військово-Морських сил України, а також в 2014 був врятований майже весь флот Прикордонної служби України. Двоє його синів в той час несли службу у прикордонних військах, і старший зрадив присягу Україні, перейшовши на бік росії. Я б хотіла зосередитися на відносинах з молодшим сином, більше сфокусуватися на особистості молодшого, зрозуміти його ставлення до актуальної ситуації, що склалася в родині, оскільки росія знищила його сім'ю. Молодший син дає змогу Миколі Євгеновичу виправити помилки минулого, бо є втіленням його успіхів та кращих прагнень, натомість старший - є втіленням помилок і невдач. Країною за достоїнством не були оцінені героїчні вчинки пана Жибарєва у 1992 та 2014 році. Але тепер служба і життя Ніколи дають змогу Миколі Євгеновичу пронести традицію честі та гідності і спокутувати відбиток зради, що лежить на їхньому прізвищі, та здобути заслужені визнання справедливості та спокій для совісті. Також прослідкувати, як не маючи змоги і бажання спілкуватися зі старшим сином - Миколі Євгеновичу досі не дає покою питання чи воює брат проти брата в часи, коли війна стала повномасштабною.
КОМАНДА ПРОЄКТУ
ТРИБРАТ ЮЛІЯ, авторка сценарію
Юлія має два дипломи - бакалавра і спеціаліста режисури. В 2012 році закінчила Київський Національний Університет кіно, театру і ТБ ім. І.К. Карпенко-Карого. Працювала у рекламі, як асистентка продюсера та друга. режисерка у Family Production. Дев'ять років працювала на телебаченні, як випусковий режисер та режисер концертів і прямого ефіру - на каналі СТБ, а згодом на студіі "Квартал 95". З 2018 року працює на ниві документалістики та разом з Tabor Production. В 2019 році зняла повнометражний документальний дебют "Вибір", що мав кінопрокат та регулярно транслюється на ТБ. В 2020-21 працювала, як друга режисерка та залучена режисерка монтажу у фільмі Максима Наконечного "Бачення метелика", прем'єра якого відбулася на 75 Каннському фестивалі у 2022 році.
НАКОНЕЧНИЙ МАКСИМ, продюсер
Максим має диплом бакалавра режисури. Разом з групою однодумців заснував продакшн-компанію “Табор”, що виробляє документальні та
ігрові фільми. Серед доробку “Табору” наразі міжнародні й національні
роботи (“Школа No3” здобув Гран-Прі Generation14Plus на Berlinale 67, а “Явних проявів немає” - 4 нагороди міжнародного конкурсу DocuDays UA 2018 і приз німецького телеканалу MDR DokLeipzig2018).
Роботи “Табору” мали прокат в європейських кінотеатрах та покази на європейських та українських телеканалах.
Продюсерський дебют Максима - документальна стрічка «Цей дощ ніколи не скінчиться». Прем‘єра відбулась у 2020 на найзначнішому фестивалі документального кіно в Амстердамі IDFA, де фільм здобув головну нагороду своєї конкурсної секції «Перша поява». Після він вже був показаний на більш ніж 60 фестивалях і здобув 11 нагород. Як режисер Максим зняв кілька короткометражних
ігрових фільмів, повнометражний дебют «Бачення метелика» брав участь в конкурсі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 2022