документальний проєкт
Спостережна документалістика, що складається з кількох частин, описує українсько-російську війну з різних ракурсів. Виявлення насильства і військових дій антропологічно дозволяє спостерігати реальні наслідки війни за навколишнє середовище, людей і все живе. Чотири режисери працюють над власними напрямками, які об'єднані візуальним, художнім і розповідним підходами. Аліна Горлова, один з директорів, слідкувала за процесом суддівства проти російських солдатів, які убили і вчинили різні заздалегідь сплановані акти насильства. Аліна хоче створити колективний портрет ворога на відміну від наслідків цієї війни. Для нас важливо дослідити природу людського насильства. Тому ми намагаємося наслідувати особисті історії українців, які стикалися з неконтрольованою ненавистю. Ми хотіли б знайти спосіб захопити причини цих дій, які знаходяться поза людським розумінням.
Екіпаж задокументував масові поховання та процес поховання близько 1,000 цивільних осіб. Родичі приходять на кладовище намагаючись знайти своїх близьких. Тіла тих, кого вбили окупанти, стали доказом воєнних злочинів, об'єктами боротьби тих, хто вижив і був готовий вшанувати своїх коханих, таким чином, будуючи колективну пам'ять та історію. Драматургія майбутнього фільму ґрунтуватиметься на ідеї, що війна згасає фізично, але живе у спогадах людей. Ми відстежуємо кілька зруйновних війною міст і місцевостей. Захоплюючи їх одразу після військових дій, а потім за деякий час повертайтеся до них і спостерігаючи, як вони змінилися. Ми бачимо, як простори, нещодавно зайняті війною, борються за те, щоб повільно повернутися до якогось мирного життя.
Будівлі, які виглядали жахливими кілька місяців тому, стали рутинним видом. Іноді видно, наскільки швидко природа захоплює цей щебінь і спалюване обладнання. Ця історія — про плин часу і волю життя, що перемагає війну і смерть. Однак, поки фізичні наслідки війни змінюються або зникають швидко, вони залишаються в людській пам'яті набагато довше.
КОМАНДА ПРОЄКТУ
АЛІНА ГОРЛОВА, авторка сценарію
Режисерка документальних та ігрових фільмів, режисерка монтажу, продюсерка. Народилася та живе в Україні. Здобула ступінь бакалавра в Київському Національному Університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого. Знімає документальне та ігрове кіно, соціальну рекламу, відеокліпи. В 2016 році презентувала свій перший документальний фільм «Холодний Яр. Інтро» на Одеському міжнародному кінофестивалі та «Артдокфесті». Її наступний фільм «Явних проявів немає» здобув 4 нагороди на фестивалі Docudays UA, та нагороду за найкращий східноєвропейський фільм під час фестивалю DOK Leipzig. Був номінований на українську кінопремію Золота Дзига як найкращий документальний фільм. Її останній фільм “Цей дощ ніколи не скінчиться (Поміж війн)”, був профінансований Державним агентством України з питань кіно, IDFA Bertha Fund, Doha Film Institute та латвійський кіноцентром. Фільм мав прем’єру на відомому фестивалі IDFA, де здобув головну нагороду у своїй секції. Стрічка також отримала гран-прі фестивалів Go East, Las Palmas та Festival dei Popoli.
МАКСИМ НАКОНЕЧНИЙ, продюсер
Максим має диплом бакалавра режисури. Разом з групою однодумців заснував продакшн-компанію “Табор”, що виробляє документальні та ігрові фільми. Серед доробку “Табору” наразі міжнародні й національні роботи (“Школа No3” здобув Гран-Прі Generation14Plus на Berlinale 67, а “Явних проявів немає” - 4 нагороди міжнародного конкурсу DocuDays UA 2018 і приз німецького телеканалу MDR DokLeipzig2018).
Роботи “Табору” мали прокат в європейських кінотеатрах та покази на європейських та українських телеканалах.
Продюсерський дебют Максима - документальна стрічка «Цей дощ ніколи не скінчиться». Прем‘єра відбулась у 2020 на найзначнішому фестивалі документального кіно в Амстердамі IDFA, де фільм здобув головну нагороду своєї конкурсної секції «Перша поява». Після він вже був показаний на більш ніж 60 фестивалях і здобув 11 нагород. Як режисер Максим зняв кілька короткометражних
ігрових фільмів