документальний проєкт
1989 рік. У промисловому містечку на Львівщині відкривають Палац культури «Кристал». Молодий аматор (Володимир Зайковський) облаштовує тут кінолабораторію. Він знімає авангардне кіно на 16-міліметрову любительску камеру і показує його в кіноклубах — подалі від партійних очей.
За стіною лабораторії розташована музична студія. Аматор заходить туди в пошуку фактурних облич і знайомиться з молодим гуртом «Скрябін» та Андрієм Кузьмою. Наслідком цього знайомства стає перший в історії український музичний кліп, знятий улітку 1989. Ця декадентська чорно-біла робота на пісню «Чуєш біль» нагадує ранні фільми Джима Джармуша. Імені Джармуша, як і слова «кліп», ще ніхто не знає. Проте андеґраундна сцена Львова у захваті: тепер всі хочуть собі «музичний фільм».
У вересні музично-мистецька спільнота Львова рушає в Чернівці на перший молодіжний фестиваль «Червона Рута». Міліція масово затримує молодь з українською символікою, але саме тут вперше в історії публічно лунає Гімн України. Перемогу в категорії «рок» виборює молода панк-співачка зі Львова «Сестричка Віка». Її продюсер і чоловік просить Аматора зняти музичне відео на пісню «Тинди-ринди». Вражений епатажністю та сміливістю Віки, Аматор береться за свій найепічніший кліп епохи Ч/Б та 16мм.
Тимчасом у Києві починається студентське голодування з вимогами звільнити голову Уряду. У великих містах тривають проукраїнські мітинги та акції непокори. Віка голиться налисо на знак солідарності. Діаспора пересилає родичам в Україні новітні відеокамери і просить зафільмувати доленосні політичні події. Замість андеґраундних підвалів у кадрі Аматора тепер залюднені площі. Ч/б змінюється на колір, 16 мм на VHS, а Радянський Союз — на незалежну суверенну Україну.
Андеґраундна україномовна музика стає мейнстрімом, який співають по всій Україні — від Донецька до Ужгорода. «Сестричка Віка» разом з гуртом «Брати Гадюкіни» дає по кілька концертів у день. Гурт «Cкрябін» виступає на другій «Червоній Руті» у Чернівцях. Аматор влаштовується на Львівське телебачення, щоб робити авторську музичну програму. Дамоклів меч радянської цензури більше не становить загрози. Та творчий дух Аматора чекає новий виклик: занепад національної економіки та локального телебачення.
КОМАНДА ПРОЄКТУ
НАДІЯ ПАРФАН, авторка проєкту
2021 – ЗАНОВО, 35’, документальний, п’ятисерійний
2021 – ЖІНКИ, ЩО ГРАЮТЬ В ІГРИ, 31’, документальний
2020 – БРЕНДАРІ, 17’, документальний
2019 – СПІВАЄ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО, 64’, документальний
Премія “Золота Дзиґа” за найкращий документальний фільм (2020)
Премія “Кіноколо” за найкращий документальний фільм (2019)
Світова прем’єра та номінація на міжнародному кінофестивалі Visions du Reel (2019)
Номінація на фестивалях: Krakow IFF, Odesa IFF, Astra IFF
2016 – REVE TA STOHNE ON TOUR, 30’, документальний
Спеціальна відзнака журі кінофестивалю DocudaysUA (2016)
ІЛЛЯ ГЛАДШТЕЙН, продюсер
У 2014-2018 — співзасновник Фестивалю кіно та урбаністики «86».
У 2014 заснував дистрибуційну компанію 86PROKAT
З 2017 співзасновник та продюсер кінокомпанії “Фаланстер Філмз” (ТОВ “ФАЛАНСТЕР”).
З 2019 співзасновник та керуючий партнер кінотеатру “КІНО42”
Фільм “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” (реж. Надія Парфан) мав світову прем’єру на фестивалі Visions du Reel 2019, мав успішний кінотеатральний реліз та був показаний на телеканалі NHK (Японія). Премія "Золота Дзиґа" 2020 та "КіноКоло" 2019 за найкраший документальний фільм
Фільмографія
“Аматор”, реж Надія Парфан, документальний повнометражний, в розробці, 2023
“Заново”, реж Надія Парфан, документальний серіал, 2021
“Говорить та показує Українськ”, реж Пьотр Армяновський, документальний серіал, 2021
“Жінки, що грають в ігри”, реж Надія Парфан, документальний короткометражний, 2021
“Довга розлука” (Long breakup), реж Катерина Солдак, повнометражний документальний, США, 2020
“Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго”, реж Надія Парфан документальний повнометражний, 2019