top of page

АЗОВСТАЛЬ

повнометражний ігровий фільм


Головний герой Іван, незважаючи на відсутність досвіду, намагається приєднатися до бойового підрозділу 24 лютого 2022. Мати відмовляється їхати в евакуацію без нього. Тим не менше, Іван вирушає до Маріуполя, де служить його знайомий Сергій.


Іван прибуває у Маріуполь. Вокзал потрапляє під обстріл. Поки Іван знаходиться в ступорі, зі швидкої, що під‘їхала, з‘являється жінка-парамедик Вовчок і починає керувати евакуацією поранених.


Діставшись підрозділу Сергія, Іван дізнається у командира Назара, що знайомого вбито. Іван залишається з цим з‘єднанням, допомагаючи як волонтер, і отримуючи воєнний досвід.


Ворог починає оточувати місто, і підрозділи стікаються на «Азовсталь». Там Іван знову зустрічає Вовчка, яка допомагає хірургу. Після успішної вилазки з групою Назара Іван дістає поранення і Вовчок починає про нього піклуватися.


Назар домагається Вовчка і ревнощі стають причиною бійки між командиром і Іваном. Їх рознімають, Вовчок витирає кров Івана вологими серветками, починаються ласки і герої кохаються.


Під час прогулянки з Іваном по «Азовсталі» Вовчок невдало стрибає і ламає собі ногу. У неї починається сепсис і Іван приєднується до групи Назара, щоб піти на прорив оточення і повернутися до коханої з антибіотиками.


Під час цієї операції майже всіх вбито, Назара важко поранено, неушкодженим залишився тільки Іван. Іван вирішує винести пораненого на собі, але коли відвертається, Назар у себе вистрілює.


Вовчку стає все гірше, хірург проводить ампутацію ноги.


Вийшовши до українських позицій, Іван потрапляє у полон, як підозрілий. Його звільняє український контррозвідник, який везе Івана до Києва, як героя і повідомляє, що евакуації з «Азовсталі» чи прориву не буде, гарнізону буде вимушений здатися. Зробивши гак, щоб навідатися до матері в рідне місто, Іван бачить знищений під’їзд їхнього будинку і дізнається, що матері більше немає. Він купує в аптеці антибіотики і вирішує повернутися на «Азовсталь».


Перевдягнувшись у російську форму, Іван дістається заводу і зустрічається з Вовчком. У присутності більшості гарнізону, що не здався, пара святкує весілля.


Вцілілі захисники «Азовсталі» виходять зі свого підземелля, щоб вимушено здатися російським окупантам. Російські військові розпочинають грубий масовий огляд і розподіляють по автобусах полонених українців.


 

КОМАНДА ПРОЄКТУ

ОЛЕГ СЕНЦОВ, автор сценарію

Народився 1976 року. Міжнародна прем‘єра його першого повнометражного фільму «Гамер» відбулась на Ротердамському кінофестивалі 2012 року, після цього стрічка брала участь у більш ніж 30 міжнародних кінофестивалях.


Кримінальна драма «Носоріг» (2021), перший фільм, який він зняв після виходу з російської в‘язниці, взяв участь в офіційному відборі Венеціанського МКФ, отримав Гран-прі Стокгольмського кінофестивалю та взяв участь у більш ніж 20 міжнародних фестивалях по всьому світу. Фільм був проданий у ключові країни – Великобританія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Швеція, став касовим хітом в українському прокаті та був придбаний Netflix для територій колишнього СРСР.


Фільмографія

2008 – «Добре ловиться рибка-бананка» (короткометражний)

2009 – «Ріг бика» (короткометражний)

2011 – «Гамер» (повнометражний, сценарист і режисер)

2020 – «Номери» (повнометражний, сценарист, ко-режисер)

2021 – «Носоріг» (повнометражний, сценарист і режисер)


ДЕНИС ІВАНОВ, продюсер

Як продюсер зняв 8 повнометражних і понад 40 короткометражних фільмів.


Фільм «Плем‘я» Мирослава Слабошпицького здобув Гран-прі Каннського тижня критики 2014 року та вийшов у більш ніж 40 країнах світу.


«Донбас» Сергія Лозниці отримав приз за найкращу режисуру фільму «Особливий погляд» на Каннському кінофестивалі 2018.


Стрічка «Цензорка» (2021) прийняла участь в програмі «Горизонти» Венеційського МКФ і здобула приз за найкращий сценарій.


Нещодавня робота Олега Сенцова «Носоріг» (2021) вперше була показана в офіційному відборі Венеціанського МКФ та отримала Гран-прі Стокгольмського кінофестивалю.


ФІльмографія:

«Штольня» (2006), реж. Любомир Кобильчук-Левицький

«Зелена кофта» (20


13), реж. Володимир Тихий

«Плем'я» (2014), реж. Мирослав Слабошпицький

«Рівень чорного» (2017), реж. Валентин Васянович

«Донбас» (2018), реж. Сергій Лозниця

«Поліна і таємниця кіностудії» (2019), реж. Оліас Барко

«Цензорка» (2021), реж. Петер Керекеш

«Носоріг» (2021), реж. Олег Сенцов



bottom of page