АБИ ДЕНЬ ДО ВЕЧОРА
- 14 січ. 2023 р.
- Читати 2 хв
Оновлено: 29 бер. 2023 р.
ігровий серіал
«Аби день до вечора» – це драмеді в форматі мокьюментарі про українців, які після 24 лютого ховалися на станції метро «Золоті ворота», обладнаній під бомбосховище. Трагічний період історії, на тлі якого розгортається сюжет, не відміняє побутових потреб і базових перепитій, що відбуваються між випадковими сусідами. Джерелом комічних ситуацій стає вимушене співіснування людей, які навряд чи перетнулися б за інших обставин.
Сюжет розгортається навколо подружжя молодих хіпстерів, що виявилися абсолютно непристосовані до Армагедону, в якій потрапили всі українці з початком повномасштабної війни. У фокусі уваги талановита айтішниця родом з Маріуполя, котра в дні початку війни мала переїжджати до Кремнієвої долини, та її чоловік – інфантильний та безпосередній мрійник, закоханий в українську культуру та вишивку. Єдина проблема в тому, що за паспортом він росіянин, хоча після 2014 року ідентифікує себе виключно як українця. Ідеаліст навідріз відмовляється переїжджати в Америку, і залишати напризволяще свій український народ в скрутні часи. А ще у нього з’являється шанс популяризувати своє захоплення – завдяки випадковому знайомству в бомбосховищі, невідомі дотепер зразки вишивки українських регіонів можуть потрапити на поштову марку, яку випустять мільйонним тиражем.
Третім ключовим героєм є колишній учасник АТО, військовий медик, що вбачає свою місію у підтримці людей, які живуть на станції метро і вперше зіткнулися з війною. Він зближується з парочкою хіпстерів, виникає любовний трикутник, що ззовні виглядає ніби трійця кращих друзів. Аби мрія героїні здійснилася, і вона таки потрапила до жаданого американського проекту, атошник готовий вивезти її аж до кордону, адже цей параноїк боїться, що непристосована до життя парочка по дорозі без нього пропаде. І все було б добре, якби не російський паспорт його ліпшого друга, який колишній український військовий вперше бачить на прикордонному пункті.
КОМАНДА ПРОЄКТУ
ОЛЕГ ЗБОРОВСЬКИЙ, автор проєкту

2013 – театральний факультет КНУТКіТ ім. Карпенко-Карого,
2018 – New York Film Academy за спеціальністю Filmmaking, Directing.
Сценарист:
- телесеріал «Козаки. Абсолютно брехлива історія», 12 серій по 45 хв, 2020, ICTV (рейтинг 3,41%, частка 12,57%);
- телесеріал «Матусі», 2015, 1+1;
- телесеріал «Це кохання», 2013, 40 серій по 24 хв;
- телепрограма «Путьова Країна», ICTV;
- телепрограма «Вірю не вірю», К1;
- повний метр «Мольфарка з ТІК-ТОК» (девеломент), переможець пітчінгу Держкіно, фіналіст 13th New Media Film Festival LA.
Креативний продюсер:
- телесеріал «Козаки. Абсолютно брехлива історія»;
- телепрограма «Вірю не вірю», К1.
Режисер-постановник:
- повний метр «Велика прогулянка», реліз був запланований на 24 лютого 2022;
- серіал «Юрчишини 2», 2021;
- серіал «Ворожка», 2021.
КАТЕРИНА ВИШНЕВСЬКА, продюсерка

Освіта: Міжнародний університет (Київ - Відень), бакалавр з бізнес-адміністрування та менеджменту.
Досвід роботи у медіа: 18 років.
2007 – теперішній час – креативний продюсер, продюсер.
Є членом Консультативної ради NATPE Budapest.
Вибрана фільмографія:
2022 – повний метр «Коза ностра», українсько-італійська ко-продукція (FILM.UA Group та Pepito Produzioni), прем’єра в кінотеатрах Італії 19 травня 2022, продюсер;
2019 – телесеріал «Схованки», 8 серій по 50 хв, ICTV, ко-продюсер.
Вибір міжнародної програми MIP DRAMA SUMMIT (Канни, Франція) як одного з десяти найочікуваніших серіалів світу. Права на показ продані на території США та англомовної Канади, Німеччини, Італії, країн Бенілюксу, Чехії, Словаччини, Польщі, Естонії. Є на Amazon.
Сприяла міжнародному успіху серіалу «Нюхач» (перший український драматичний формат, права на екранізацію якого були придбані (та адаптовані) на міжнародному рівні, включаючи Францію, Японію та США, і в даний час цей серіал доступний на Netflix.

Статья зацепила, особенно про это состояние "день до вечера", когда творчество превращается в какой-то бесконечный конвейер. Я как раз недавно ковырялся в материалах под названием https://na5ku.com.ua/kontrolnie-raboti/ и пытался там выудить какие-то структурные советы по организации рабочих отчетов, ну чтобы совсем кукухой не поехать от рутины.
Но честно? После вашего текста понял, что никакие сухие методички не спасают, если драйв пропал. Там всё как-то слишком по полочкам, цифры, аналитика... в кино так не работает. Хотя тем, кому нужно просто "закрыть вопрос" с документами по практике или производственным отчетам, оно может и ок, но мне не хватило именно того живого опыта, о котором пишет автор. Спасибо за искренность, это сейчас редкость